Розділ ІІІ. Еколого-біологічна характеристика родів газоноутворюючих трав

Родина злакові – Poaceae Barnh.

3.1. Рід Костриця – Festuca L.

Рід Костриця нараховує близько 300 видів, які поширені по всій земній кулі. Всі вони багаторічні кореневищні, кореневищно-кущові, нещільнокущові або щільнокущові трави. Суцвіття – волоть, яка складається з багатоквіткових пухких колосків. Пластинка листка плоска, напіврозгорнута, ширина листка коливається в межах 1,5-10 мм залежно від виду.

За забарвленням листової пластинки види можна об’єднати у дві групи: із зеленим та блакитним листям. Більшість видів мають зелене забервлення різних відтінків від світло-зеленого (F. rubra сорт ‘Frida’, ‘Barfalla’, ‘Odra’, ‘Envira’, F. heterophylla), жовто-зеленого (F. trachyphylla), сіро-зеленого (F. fallax, F. rubra сорт ‘Vic 8406’) до смарагдово-зеленого (F. gautieri, F. rupicola). Друга група – види з листям блакитних відтінків. Сюди входять: F. amethystina – з інтенсивно блакитним забарвленням листя; F. glauca – із світло-блакитним забарвленням листя; F. cinerea – із листям кольору „морської хвилі”.

Вивчення біоекологічних особливостей видів роду Костриця показало, що всі вони посухостійкі, тому зберігають свою декоративність під час посухи. Всі види зимостійкі, що дає їм можливість витримувати морози -10о – -15о С без видимих пошкоджень.

Костриця червона (Festuca rubra L.)– дуже поліморфний вид, який представлений декількома різновидами. Відрізняється великим різномаїттям популяцій та форм, які мають діапазон забарвлення листя - від сизо-зеленого із восковим нальотом до яскраво-зеленого; зустрічаються різновиди з плоскими листовими пластинками та з дуже жорсткими дуговидно зігнутими листовими пластинками.

Це низовий, кореневищно-нещільнокущовий багаторічний злак. Коренева система розгалужена, може проникати на глибину 120 см. У травостої костриці червоної переважають багаточисельні розеткові прикореневі вегетативні пагони з вузькими (1,5-2 мм) вздовж складеними листовими пластинками 30-55 см довжиною, завдяки яким формується травостій значної щільності - від 15 до 23 тис. пагонів на 1 м2 . Генеративні пагони до 80 см висотою.

Костриця червона розвивається на всіх типах грунтів, окрім дуже сухих. Проте найкраще росте на достатньо зволожених супіщаних та легкосуглинкових грунтах, багатих перегноєм, з нейтральною реакцією грунтового розчину. Цей вид не витримує засолення грунту. Витримує періодичне затоплення грунту з намулом 0,5-2 см.

Тіневитривалий, морозостійкий.

Газо- та димостійка. Стійка до грибкових хвороб, особливо до іржі та борошнистої роси.

Важливою особливістю виду є його здатність зберігати темно-зелений колір пружних глянцевих листків навіть у період посухи (але скошувати у такі періоди травостій потрібно рідше, на висоту 5-6 см). Добре витримує витоптування.



Завдяки підвищеній здатності до інтенсивного вегетативного поновлення костриця червона добре переносить регулярні стрижки. Однак вона не переносить постійного скошування нижче 3 см. Оптимальна висота скошування для неї 4-5 см при відростанні травостою 8-10 (12) см.

У перший рік життя розвивається повільно (що є храктерним для довговічних злаків).

Завдяки утворенню значної листової поверхні костриця червона значно впливає на умови мікросередовища. Так, за даними досліжень, травостій костриці червоної знижує нагрівання грунту на 5-7 о С і приземного шару повітря на 1,7-4,8 о С, підвищує відносну вологість грунту на 7%. Сходи зявляються на 12-14 день.

Костриця різнолиста (Festuca heterophylla Lam.) – багаторічний кореневищно-нещільнокущовий напівверховий злак. Стебла товсті, висотою 60-120 см. У перший рік утворює велику кількість укорочених вегетативних пагонів та прикореневих листків. Листки тонкі, вузькі, різні по довжині (3-4 см) та ширині (3-5 мм), соковиті, темно-зелені, утворюють високодекоративний шовковистий травостій. Костриця різнолиста розвиває потужну мичкувату кореневу систему, яка формує мяку дернину, що добре скріплює грунт.

Утворює травостій значної щільності. Відрізняється раннім весняним відростанням. Під зиму йде із зеленим травостоєм. Добре відростає після скошувань, а після механічних пошкоджень швидко відновлюється. Росте на різних грунтах, але перевагу надає більш багатим, помірно зволоженим грунтам. Морозостійка, тіневитривала. Посухостійка.Стійка до витоптування.

Костриця овеча (Festuca ovinaL.)– низовий щільнокущовий злак. Кущ низькорослий (висотою 40-60 см) із шиловидними листками. Листки яскраво- або темно-зелені, інколи сизувато-зелені, більш-менш мякі, але міцні, циліндричні, багаточисельні, прикореневі, зібрані на дуже вкорочеих вегетативних пагонах. Довжина листка 20-40 см, ширина 1 мм. Рослина утворює значну кількість генеративних пагонів. Стебла прямостоячі, тонкі. Коренева система досить потужна, проникає на глибину до 65 см; але основна частина коренів знаходиться в орному шарі.



У перший рік життя рослина розвивається швидко, але повного розвитку досягає на другий-третій рік.

До грунту та клімату невибаглива. Добре росте навіть на дуже бідних та сухих грунтах. Морозостійка, посухостійка. Добре переносить витоптування та часте скошування, хоча після скошування відростає повільно. У травостої зберігається 10 років і більше.

На родючих супіщаних грунтах, при густому посіві, систематичній стрижці та помірному зволоженні цей злак утворює тонкий, однорідний травостій та більш-менш рівну дернину, хоча в рідкому травостої бувають яскраво виражені куртинки.

Костриця східна (Festuca orientalis L.) – лак з короткими кореневищами висотою 50-120 см. Листки плоскі, цупкі. Гігрофіт, мезотроф. Росте на солонцюватих луках.

Костриця валійська (Festuca valesiaca Gand.) – щільнокущовий злак з добре розвиненою , глибоко проникаючою кореневою системою. Стебла тонкі, 20-30 (50) см довжиною, ребристі, у верхній частині трохи шорсткі або гладкі. Листки шорсткі, 0,3-0,6 мм у діаметрі, короткі. Рослина зазвичай сиза від воскового нальоту.

Росте на ущільнених грунтах, на камянистих місцях, сухих схилах, на сухих луках. Посухостійка, зимостійка, шкідниками та хворобами майже не пошкоджується.

Рослина торкається у ріст ранньої весни. Після цвітіння підсихає і травостій втрачає декоративність, але полив викликає наростання нових прикореневих листків.

Використовується для створення звичайних садово-паркових та лугових газонів, а також дернових покриттів спеціального призначення у посушливих районах.

Костриця лучна (Festuca pratensis Huds.) – напівверховий нещільнокущовий злак з багаточисельними прикореневими яскраво-зеленими пагонами. Листова пластинка відносно широка (до 1 см), з нижньої сторони блискуча. У підземній частині утворює нещільну та слабку на розрив дернину. Довжина коренів 18-29 см.

Вимоглива до грунтів. Морозостійка. Весною відростає рано, витримує весняні заморозки. Мезофіт.

Стійка до частих скошувань на висоту 4-5 см, щвидко після них відростає.

Використовується для створення лугових газонів та дернових покриттів спеціального призначення.

3.2. Рід Пажитниця – Lolium L.

Це багаторічні або однорічні рослини. Суцвіття - справжній колос, що складається з багаточисельних колосків.

Пажитниця багаторічна (Lolium perenne L.) – багаторічний, швидкорослий, низовий, інколи напівверховий злак висотою 15-65 см з багаточисельними короткими надземними пагонами та великою кількістю листків, зосереджених головним чином у нижній частині стебла. Листова пластинка лінійна, яскраво-зелена, з одної сторони блискуча, довжиною 8-17 см і шириною 1-5 мм.

Типовий мезофіт. Надає перевагу родючим, добре дренованим суглинистим грунтам. Погано росте на ущільнених грунтах та на грунтах з високою кислотністю. На бідних грунтах швидко випадає. Добре реагує на вапнування та підживлення. На полив реагує позитивно, але тривалого затопленння не витримує. Рослина помірно тіневитривала, непогано переносить витоптування та ущільнення грунту. Посухостійкість середня. Чуттєва до зимових морозів та пізніх весняних заморозків.

Сходи зявляються на 4-6 день. Визначною рисою пажитниці багаторічної є її здатність вже через 1-1,5 місяці після посіву насіння утворювати гарний килимовий травостій. Насіннева продуктивність висока. Ріст починається ранньої весни. Під зиму йде зеленою. Після скошування відростає швидко, рівномірно, зберігає декоративність до пізньої осені. Тривалість життя у травостої близько 5 років.

Пажитниця багатоквіткова (Lolium multiflorum Lam.) – однорічний напівверховий нещільнокущовий злак. Стебла висотою 20-65 см. Листки плоскі, м ’які, зверху та по краях шершаві. У холодні зими вимерзає. Використовується для створення звичайних садово-паркових газонів.

3.3. Рід Мітлиця – Agrostis L.

Це багаторічні рослини висотою 50-70 см, переважно кореневищні або кореневищно-кущові.

Мітлиця пагононосна (Agrostis stolonifera L.) – багаторічний низовий короткокореневищний злак. Коренева система добре розвинена, але основна частина коренів розташована на глибині 8-12 см. Стебла висхідні або колінчасті. У нижніх вузлах утворюють додаткові корені та нові бічні пагони. Листки довжиною 3-10 см, шириною до 2 мм.

До грунту не вибаглива. Може рости на супіщаних та суглинистах, добре росте на засолених та кислих грунтах. Найкраще розвивається у вологих місцях. За умови гарного поливу може рости будь-де. Використовується для створення декоративних та спеціальних газонів.

Мітлиця тонка (Agrostis tenuis Sibth.) – багаторічний низовий кореневищно-нещільнокущовий злак. Коренева система добре розвинена. Вкорочені вегетативні пагони та основна маса прикореневих листків розташовані на висоті 6-25 см. Формує щільний зелений травостій.

До грунту маловибаглива, добре росте на супіщаних слабкокислих грунтах і до солонцюватих.

У перший рік росте повільно. Весною починає ріст пізніше за інші злаки. Під зиму йде зеленою. Стійка до витоптування, переносить низьку стрижку (2-3 см).

Використовується для створення високодекоративних та спортивних газонів.

3.4. Рід Тонконіг – Poa L.

Багаторічні, рідко однорічні, трави. Переважно кореневищні, кореневищно-нещільнокущові. Переважно ксерофіти.

Тонконіг дібровний (Poa nemoralis L.) – напівверховий, нещільнокущовий злак.

Мезофіт. До грунту не вибагливий.

Добре росте у тіні. Морозостійкий. Часті та низькі скошувння, витоптування переносить погано.

Тонконіг лучний (Poa pratensis L.) – багаторічний низовий кореневищно-нещільнокущовий злак. Стебла висотою 70-120 см.

Росте на різних грунтах, але перевагу віддає суглинистим та глинистим, багатим перегноєм, достатньо зволоженим, некислим грунтам. Тонконіг лучний дуже чутливий до підвищеної кислотності грунту. Найкраще він розвивається при рН >6,0. Витримує тривале затоплення. Добре переносить ущільненість грунту.

У рік посіву росте повільно. Сходи зявляються на 22-25 день.

Повного розвитку досягає на 2-3 рік. Ріст починається ранньої весни. Під зиму йде зеленим. У травостої росте 10-15 років.

Мезофіт. Морозостійкий, посухостійкий. Під час тривалої посухи може підсихати. Тіневитривалість середня.

Після скошування відростає добре, рівномірно. Використовується для створення високодекоративних, спортивних, спеціальних газонів.


8237016861883697.html
8237049249035177.html
    PR.RU™